Мадейра вино, келих за келихом

Вино, створене випадково в морі

Мадейра — це кріплене вино, що виробляється на однойменному острові. Його історія починається з кораблів. З часів Великих географічних відкриттів острів був регулярним портом заходу на шляхах до Нового Світу та Ост-Індії, і бочки, завантажені тут, перетинали тропіки в розпечених трюмах. Винороби почали додавати виноградний спирт, щоб вино витримувало подорож, і виявили, що спека та рух під час плавання його покращують. Вино, що здійснило круїз туди й назад і продавалося як vinho da roda, стало популярним, і острів навчився відтворювати цю спеку вдома, замість того щоб відправляти бочки навколо світу.

Англійський та американський зв'язок

Торговельні договори з Англією, серед них шлюбний договір 1662 року, привели англійських купців до Фуншала, і вони взяли під контроль значну частину торгівлі. Вісімнадцяте століття стало золотою добою цього вина. Американські колонії були настільки завзятими покупцями, що закуповували аж 95% річного виробництва острова, і саме Мадейрою піднімали тост за Декларацію незалежності. Добрі часи закінчилися в дев'ятнадцятому столітті, коли борошниста роса, а згодом і філоксера знищили більшість виноградників, і після тривалого занепаду винороби повернулися до якості.

Чотири сорти винограду, чотири рівні солодкості

Класичні стилі носять назви чотирьох білих сортів винограду, і кожна назва приблизно підказує, наскільки солодким буде вино. Бродіння зупиняють виноградним спиртом раніше для солодких стилів і пізніше для сухих, і кожен з них зберігає високу природну кислотність, яка не дає солодким винам здаватися приторними. Від найсухішого до найсолодшого вони розташовуються так:

• Sercial: майже повністю сухе, з нотками мигдалю та високою кислотністю
• Verdelho: трохи солодше, з димними нотками, все ще гостре завдяки кислотності
• Bual (також пишеться Boal): середньої насиченості, темне, зі смаком родзинок
• Malvasia, або Malmsey: найнасиченіше, темне, з нотками кави та карамелі

Інші в льоху

Террантез — це п’ятий благородний сорт винограду, рідкісний після оїдіуму та філоксери, який нині відновлюють за державної підтримки; його вина за солодкістю розташовуються між Вердельйо та Буалом. Утім, більшість мадери виготовляють із Тінта Негра — червоного сорту, що становить приблизно 85% виробництва і може давати вина кількох рівнів солодкості. З 2015 року його дозволено зазначати на етикетці. Вина, названі на честь чотирьох благородних білих сортів, мають містити щонайменше 85% сорту, ім’я якого вони носять, — правило, запроваджене з регламентами Європейського Союзу 1986 року.

Спека, швидко чи повільно

Унікальність мадери полягає в тому, що вона витримується в теплі. Молодші вина, зазвичай трирічної та п'ятирічної витримки, проходять процес ештуфажен, під час якого резервуари або приміщення нагрівають, щоб прискорити дозрівання. Найкращі вина натомість витримуються методом кантейру: вони відпочивають у бочках на теплих горищах, зігріваючись лише кліматом острова, протягом багатьох років. Результат — вино, окислене за задумом, і саме тому мадера така довговічна в пляшці, і чому вина кантейру можуть зберігатися десятиліттями, навіть після відкорковування.

Читаємо етикетку

Етикетки здебільшого повідомляють дві речі: сорт винограду або рівень солодкості та витримку. Вина з позначкою Fine чи Finest або взагалі без зазначення витримки мають щонайменше три роки й використовуються для приготування страв. Reserve означає щонайменше п'ять років. Colheita — це вино одного врожаю, витримане щонайменше п'ять років, а Frasqueira — це мадера врожайного року, яка потребує щонайменше двадцяти років, перш ніж носити цю назву. Для першого келиха на концерті все це не має великого значення, але стане в пригоді, коли ви побачите пляшку й захочете придбати її додому.